Густий, їдкий дим від спалювання листя – головна прикмета осені… або знову про пагубну традицію наших співвітчизників.

Останніми роками осіння пора року у нас традиційно асоціюється зі стовпами диму, які здіймаються над присадибними ділянками городян. Та чи безпечна така традиція закінчувати збирання врожаю саме спалюванням сухих залишків рослинності?

Відкриваючи Інтернет та вводячи в стрічку пошуку слова «спалювання сухої трави, листя» можна знайти безліч інформації про завдання шкоди довкіллю такими діями, відповідальність за порушення законодавства, а також настанови для людей не чинити так. Разом з тим, чи насправді традиція все спалювати з’явилась лише нещодавно?

Ексурс в історію

Раніше сухі стовбури від кукурудзи, соняшника та багатьох посівних культур використовували як корм на зиму. Бурячиння згодовували свиням, морквиння – курям і тому подібне. Тому потреби у їх спалюванні звісно не було. Також, наприклад, із соняшникової соломи робили золу, яку використовували під час прання. Загалом багато сільськогосподарських культур, окрім прямого використання для харчування, використовували і для інших призначень. Тому говорити про великі обсяги шкідливих речовин, які одночасно з димом потрапляли в повітря наших сіл раніше, не варто.

У багатьох регіонах нашої держави існувала традиція восени загортати опале листя та увечері (щоб не заважати сусідам) запалювати на своїх подвір’ях так звані «палайки». Наприклад, це було надзвичайно поширене явище в Київському, Полтавському, Чернігівському регіонах. І йшлося тут, насамперед, не про те, щоб виключно навести лад у себе на дворі, прибравши листя. А це були свого роду традиційні вечорниці, під час яких сусіди, спостерігаючи за підпаленими купами («Щоб вогонь нікуди не перекинувся, усе згоріло та не було їдкого диму»), спілкувалися, ділилися здобутками врожаю та просто відпочивали від тяжкого буденного життя.

Звісно, зважаючи на обсяги залишків сухої рослинності, яка спалювалась раніше українськими селянами, важко говорити, що їхні дії завдавали значної шкоди довкіллю. 

Про шкоду від спалювання рослинних залишків

Сучасні традиції ведення сільського господарства викликали наявну актуальну потребу пояснювати про шкоду для довкілля від спалювання рослинних залишків.

По-перше, внаслідок невимірного збільшення кількості пластику та інших синтетичних речовин, які використовуються у сучасному побуті, дуже часто разом з опалим листям, уже і в містах, не тільки в селах, спалюється багато побутового сміття і до повітря разом із димом потрапляють різноманітні канцерогенні речовини.

По-друге, під час згорання рослинних залишків у повітря вивільняються пил, окиси азоту, чадний газ, важкі метали і низка канцерогенних сполук, які викликають захворювання дихальних шляхів, знижують імунітет людини, посилюють негативний перебіг хронічних захворювань.

До того ж, спалювання трави ніяк не сприяє підвищенню родючості ґрунтів. Адже висока температура горіння знищує ґрунтоутворюючі мікроорганізми, що знаходяться у верхньому шарі ґрунту. За нормальних умов, коли листя перегниває, необхідні для розвитку рослин речовини повертаються у ґрунт. Результатом згоряння є зола. Попри загальноприйняту думку зола – дуже погане добриво і, таким чином, спалювання листя щороку призводить до подальшого збіднення ґрунту.

По-третє, на присадибних ділянках зараз використовують велику кількість різноманітних агрохімікатів та пестицидів, які, зокрема, містяться на сухих рослинних залишках, а тому, згораючи, у повітря виділяються уже й отруйні речовини.

Порушення законодавства

Спалювання сухого листя і трави – заборонено законом, в разі його порушення передбачена адміністративна, а в деяких випадках кримінальна відповідальність.

Спалюючи опале листя, ви стаєте шкідником-порушником, адже порушуєте Закон, суперечите Конституції України, як основному закону держави, де стаття 50 гарантує кожному право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Відповідно до вимог статті 66 Конституції України кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки. Ця норма має більшою мірою декларативний характер і деталізуется в законодавстві про охорону навколишнього природного середовища України.

Чинне законодавство забороняє спалювання листя, сухої трави в місті і на присадибних ділянках і передбачає штрафи за порушення цієї заборони. У законодавстві немає передбачених норм про дозвіл спалювання листя і сухої трави. Існує як мінімум дві екологічні альтернативи спалюванню – закопування, здача листя.

Дії, які є порушенням норм законодавства тягнуть за собою відповідальність відповідно до статті 77-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення: самовільне випалювання рослинності або її залишків. Порушення цієї заборони передбачає накладення штрафу на громадян від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 170 до 340 гривень). На посадових осіб – від п’ятдесяти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті ж дії, здійснені в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від сімдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, порушників також можна притягувати і до кримінальної відповідальності, адже зважаючи на масштаби порушень та наслідків, до яких призводить швидке та бездумне позбавлення залишків рослин на полях, 2009 року статтю 245 Кримінального кодексу України було викладено у новій редакції. Відповідальність за спалювання стерні значно збільшилася: штрафні санкції встановлені в розмірі від 5100 грн до 8500 грн або позбавлення волі на строк від двох до п’яти років. Якщо ж такі дії призвели до загибелі людей або масової загибелі тварин чи інших тяжких наслідків, то винним особам загрожує покарання на строк від п’яти до десяти років позбавлення волі.

Важко знайти людину, якій би подобалось дихати димом від підпаленого листя, що горить. Починаючи боротьбу з підпалами у своєму населеному пункті, ви повинні знати, що закон у будь-якому випадку на вашій стороні.

Тому, вчергове повертаючись до теми підвищення рівня екологічної свідомості та екологічної обізнаності, хотілося, щоб, зберігаючи усі позитивні давні історичні традиції, ми не набували сучасних негативних та не передавали їх наступним поколінням. Адже з кожним роком день екологічного боргу настає на декілька днів раніше…

Отже, якби українські поля та земля могли співати, то напевно слова цієї пісні могли впевнено бути своєрідним гімном жовтня https://www.youtube.com/watch?v=1mhUka6D93k.

                Бережімо довкілля! Та бережімо себе! 

ДАЙДЖЕСТ НОВИН

Головне – у вашій скриньці