Сьогодні свято річки - День Південного Бугу!

За рішенням Басейнової ради Південного Бугу — 22 травня, відзначається День Південного Бугу. Замість традиційних урочистостей на узбережжі річки, святкування перейшло в онлайн, започатковано флешмоб зі світлинами Бугу у соціальних мережах.

Південний Буг оспівували у своїх творах Леся Українка, Михайло Коцюбинський та Михайло Стельмах. Наша річка друга за довжиною після Дніпра і найдовша з тих, що течуть винятково територією України. Південний Буг перетинає територію трьох областей, частково тече в межах Кропивницької області та по її межі з Одеською. Наша річка бере початок в болотах Хмельницької області, розташованих на вододілі між річками Збруч і Случ. Довжина Південного Бугу - 806 км, площа басейну 63 700 км². У верхній ділянці він протікає в низинних і заболочених берегах, з яких лівий берег трохи вище правого. Притоки верхньої ділянки також заболочені. Тут побудовано багато ставків

Колись річку називали Південний Буг, Бог, рідше Біг. На старовинних мапах 18 століття назву річки вказано саме як Бог. Упродовж століть, різні народи по-своєму називали річку. Давні греки — Гіпанісом або Іпанісом, османи-турки називали її Ак-су, що означає «біла вода», Слов'яни нарекли річку Богом (в розумінні «багата» або «та, що тече по багатій, родючій землі»). Вважається також, що назва річки походить від слова «бгати», тобто згинати, звідси — «кривий», «покручений». Ще, у француза Ґійома Левассера де Боплана, який може вважатись засновником української картографії, вона позначена саме як Бог Руський. Сучасну назву річка отримала випадково. Проводячи на початку XX століття дослідження Правобережної України, російський геолог Володимир Ласкарєв звернув увагу на існування двох річок з однаковими (як йому здалося) назвами — Буг. Західна річка й справді звалася Бугом, південна — Богом. Проте Ласкарєв не помітив цього і, аби можна було надалі розрізняти річки, наніс їх на карту як Західний Буг і Південний Буг.

На початку XX ст. в басейні Південного Бугу працювало 636 водяних коліс потужністю всього 5 тис. кінських сил. В 1925 -1930 рр. ріка була детально вивчена, розроблено план раціонального використання її в народному господарстві. За планом ГОЕЛРО на Південному Бузі були побудовані перші в Україні Олександрівська ГЕС, потім Тиврівська, Сутиська та інші. Всього в басейні річки споруджено 42 гідростанції, ряд водосховищ, найбільші з них за площею водного дзеркала: Ладижинське, Щедрівське, Гайворонське, Сабарівське, Глибочанське, Сутпське, Новокостянтинівське.

На притоках Південного Бугу створено майже 4 тис. ставків. Сьогодні найвідчутніші екологічні біди Південного Бугу пов'язані саме з теперішніми водосховищами, частина яких (Сандракське, Сутиське, Чернятське, Гайворонське, Вознесенське) поступово перетворюються на антропогенні болота — комплекси, не властиві для середньої та південної частини його басейну.

Проте навіть таке багатовікове та активне використання ресурсів Південного Бугу не змогло знищити його унікальної краси.

Південний Буг є своєрідним символом правобережної України. Основною метою відзначення Дня Південного Бугу є акцентування уваги людей на екологічних проблемах річки. Тому милуючись краєвидами нашого Бугу, згадайте наскільки цінною для нас є наша річка. Сьогодні ми маємо зрозуміти, що її очищення та збереження залежить від того наскільки свідомо ми ставимося до екології нашого краю.

           

         

eкологічна мапа

Стихійне сміттєзвалище? Не знаєте куди звернутись? Повідомте нам та відслідковуйте статус вирішення!
Залишити звернення