Деякі питання екологічного контролю дотримання вимог Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та відповідальність за його порушення.

 Охорона атмосферного повітря — система заходів, пов’язаних із збереженням, поліпшенням та відновленням стану атмосферного повітря, запобіганням та зниженням рівня його забруднення та впливу на нього хімічних сполук, фізичних та біологічних факторів (ст.1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»).

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» завдання екологічного контролю полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, а також громадянами. Екологічний контроль  полягає у виявленні факторів негативного впливу на довкілля внаслідок порушення суб’єктами природокористування законодавства про охорону довкілля, фіксації таких порушень та застосуванні до правопорушників відповідних заходів впливу.

Центральним органом державної виконавчої влади, на який покладено обов’язок щодо контролю за станом атмосферного повітря, є Міністерство енергетики та захисту довкілля України, а також його територіальні органи. В системі цього міністерства створена Державна екологічна інспекція. Вона є урядовим органом державного управління, на яку законодавством покладено обов’язок щодо контролю за дотриманням законодавства про охорону атмосферного повітря.

Діяльність контролюючого органу у цій сфері має своїм завданням упередження та виявлення правопорушень у галузі охорони атмосферного повітря, притягнення до адміністративної, кримінальної та цивільноправової відповідальності осіб, винних у порушенні екологічних норм і правил законодавства про охорону атмосферного повітря. Порядок здійснення державного нагляду (контролю) у галузі охорони атмосферного повітря визначається відповідно до ст. 28 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».  

   Відповідальність за правопорушення в галузі охорони атмосферного повітря – це система заходів примусового характеру, що застосовуються до порушників законодавства в галузі охорони атмосферного повітря з метою покарання винних, а також припинення й попередження правопорушень і відновлення порушених прав. Підставою для притягнення особи до юридичної відповідальності у цій сфері є порушення законодавства про охорону атмосферного повітря. Загальний перелік екологічних правопорушень у галузі охорони атмосферного повітря закріплений у ст. 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

До нього включені

 • порушення прав громадян на безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище;

• перевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонар них джерел в атмосферне повітря та нормативів граничнодопустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел;

• перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел;

• викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених органів виконавчої влади відповідно до закону;

• перевищення обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

• недотримання вимог, передбачених дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

• провадження незаконної діяльності, що негативно впливає на погоду і клімат; впровадження відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, нових технічних систем, речовин і матеріалів, а також закупівля в інших державах та експлуатація технологічного устаткування, транспортних засобів та інших об’єктів, які не відповідають вимогам, встановленим законодавством про охорону атмосферного повітря;

• порушення встановлених законодавством правил складування та утилізації промислових і побутових відходів, транспортування, зберігання і застосування пестицидів і агрохімікатів, що спричинило забруднення атмосферного повітря;

• проектування і будівництво об’єктів з порушенням встановлених законодавством норм та вимог до охорони атмосферного повітря;

• невиконання розпоряджень та приписів органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря;

• ненадання передбаченої законодавством своєчасної, повної та достовірної інформації про стан атмосферного повітря, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, джерела забруднення, а також приховування або перекручування відомостей про стан атмосферного повітря, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, екологічну обстановку, яка склалася внаслідок забруднення атмосферного повітря;

• недотримання норм екологічної безпеки, державних санітарних норм при проектуванні, розміщенні, будівництві та введенні в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, споруд на інших об’єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування.

До осіб, винних у порушенні законодавства про охорону атмосферного повітря застосовуються заходи адміністративної, майнової, кримінальної та інших видів юридичної відповідальності.

Адміністративна відповідальність у цій сфері регулюється КпАП України. Вона наступає за порушення порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу або впливу на неї фізичних та біологічних факторів (ст. 78); недодержання вимог щодо охорони атмосферного повітря при введенні в експлуатацію і експлуатації підприємств і споруд (ст. 79). За ці проступки встановлена відповідальність у вигляді штрафу на посадових осіб від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, сума якого відповідно становить від 85 до 136 грн.

Кримінальна відповідальність за забруднення або зміну природних властивостей атмосферного повітря промисловими та іншими шкідливими речовинами, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей або для довкілля, передбачена ст. 241 Кримінального кодексу України.

Майнова (цивільно-правова) відповідальність наступає за шкоду, заподіяну в результаті порушення законодавства про охорону атмосферного повітря. Сутність цієї відповідальності полягає в покладенні на правопорушника обов’язку відшкодувати майнову або моральну шкоду, заподіяну внаслідок порушення норм екологічного законодавства.

Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 69) передбачено, що шкода, завдана внаслідок порушення екологічного законодавства, підлягає компенсації в повному обсязі. Визначення розміру шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, здійснюється на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 грудня 2008 року N 639. 

ДАЙДЖЕСТ НОВИН

Головне – у вашій скриньці